Своїх героїв пам’ятаємо

Війна забирає найкращих, але коли вона обриває життя рідних братів, які пліч-о-пліч стояли на захисті Батьківщини, цей біль стає неосяжним. Горобець Олександр Вікторович та Горобець Сергій Вікторович (28.12.1994 р. н.) — випускники коледжу, які загинули, захищаючи Україну.

Брати народилися в один день, разом зростали та разом обрали свій життєвий шлях. Протягом 2010–2014 років Олександр та Сергій були частиною нашої студентської родини, навчалися у групі Т-443 за спеціальністю «Технологія обробки матеріалів на верстатах і автоматичних лініях».

У цей трагічний час вони разом пішли у вічність, залишивши по собі світлу пам’ять і приклад незламного духу.

Схиляємо голови перед їхнім подвигом і жертовністю.

Висловлюємо найщиріші співчуття батькам та рідним Олександра і Сергія.

Вічна пам’ять братам Горобцям… Слава Героям!

Андрієнко Юрій Анатолійович (15.09.1990 – 16.07.2025).

Юрій навчався в нашому закладі протягом 2006–2010 років, опанував спеціальність «Технологія обробки матеріалів на верстатах та автоматичних лініях».

У серпні 2024 року Юрій Анатолійович приєднався до лав Збройних Сил України. Свій бойовий шлях проходив у складі 43-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ на посаді оператора відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів. Герой поліг у бою в Куп’янському районі Харківської області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким.

Світла пам’ять Герою!

Сергій Анатолійович навчався в нашому коледжі з 1991 по 1995 рік, опановуючи спеціальність «Ливарне виробництво чорних та кольорових металів».

У лавах Збройних Сил України він обіймав посаду старшого хіміка-розвідника взводу радіаційного, хімічного та біологічного захисту одного з підрозділів Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України.

Молодший сержант Сергій Кульбіда загинув під час виконання бойового завдання у Сумській області внаслідок вогневого ураження противником. Він до кінця виконав свій обов’язок воїна та громадянина, віддавши найцінніше — життя за суверенітет і волю України.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким.

Вічна пам’ять і слава Герою!

Перегуда Роман Романович, навчався у нашому коледжі з 2012 р. по 2015 р. за спеціальністю «Хімічне і нафтове машинобудування», група Мзсі-365.
Роман Романович був призваний на військову службу 10 травня 2025 року. Він обіймав посаду водія-електрика інженерно-саперного відділення 48-ї Кам’янець-Подільської інженерної бригади Сил Оборони України. Відданий військовій присязі, відстоював суверенітет і незалежність України. Загинув у бою 3 грудня 2025 року в Покровському районі Донецької області.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким.

Вічна і світла пам’ять Герою!

Олександр був студентом тоді ще Бердичівського політехнічного коледжу у 1998–2002 роках за спеціальністю «Обробка матеріалів на верстатах і автоматичних лініях».

Призваний на військову службу 21 липня 2025 року, він обіймав посаду кулеметника третього механізованого батальйону 115-ї окремої механізованої бригади ЗСУ.

Героїчно загинув у населеному пункті Торське Краматорського району Донецької області під час виконання бойового завдання із виявлення та знищення сил противника.

Вічна пам’ять і шана Герою!

Знову надійшла сумна звістка з фронту про загибель випускника Бердичівського фахового коледжу промисловості, економіки та права. Загинув Дмитро Коваль, 2001 року народження, який навчався у коледжі з 2016 по 2020 роки за спеціальністю 133 «Галузеве машинобудування» за освітньо- професійною програмою «Експлуатація та ремонт обладнання харчових виробництв». Зарекомендував себе як відповідальний, старанний, дисциплінований студент, який користувався повагою серед ровесників та викладачів.
Дмитро не зміг залишатися осторонь війни та добровільно пішов служити розвідником-санітаром в одній із розвідгруп. Згодом його було підвищено до звання молодшого сержанта.
За віддану й сумлінну службу Дмитро Коваль був відзначений нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України – Хрестом «Військова честь». Ще одну високу нагороду – за бої на Херсонському напрямку – молодий воїн отримати не встиг…”. Йому на завжди  залишиться 22…
Вічна та світла пам’ять Герою…

Надійшла сумна звістка про загибель нашого випускника Кирила Шарипіна
З глибоким сумом повідомляємо, що 13 серпня 2024 року на території російської федерації у Суджанському районі Курської області, виконуючи військовий обов’язок, геройськи загинув у бою наш випускник, солдат Кирило Вікторович Шарипін.

Кирило Вікторович, навчався в Бердичівському машинобудівному технікумі з 1997 по 2001 рік за спеціальністю “Ливарне виробництво чорних та кольорових металів”, група Л-401. Він був не лише старанним студентом, але й відданим патріотом, який завжди прагнув зробити свій внесок у розвиток і захист нашої держави.
Вічна слава Герою!

Кулік Богдан Андрійович, 2002 року народження. З 2017 по 2020 роки Богдан навчався у Бердичівському коледжі промисловості, економіки та права за спеціальністю “Фізичне виховання” у групі ФВ-312.

За час навчання він проявив себе як дисциплінований та активний студент. Богдан приділяв багато уваги спортивній майстерності, займаючись у секції з боксу, де здобув численні досягнення та користувався повагою серед однокурсників і викладачів.

Вірний військовій присязі, Богдан обрав шлях захисника Батьківщини. Служив навідником механізованого відділення і з честю виконував свій військовий обов’язок. Загинув у бою в районі населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області.

Світла пам’ять про Богдана Куліка назавжди залишиться у серцях його рідних, друзів, однокурсників.

Вічна пам’ять і слава Герою!

Олександр Чумак, 1971 року народження, навчався у Бердичівському машинобудівному коледжі (нині – Бердичівський фаховий коледж промисловості, економіки та права), де здобув освіту, а згодом продовжив навчання у Вінницькому політехнічному інституті.

Після завершення навчання Олександр працював начальником цеху на взуттєвому підприємстві в Бердичеві, а пізніше перейшов на роботу на виробництво в Семенівці. У 2014 році він був мобілізований до лав Збройних Сил України, де ніс службу в 50-му окремому ремонтно-відновлювальному полку, обіймаючи посаду командира відділення.

Олександр Чумак неодноразово брав участь у бойових діях, виконуючи відповідальні завдання щодо відновлення техніки на передовій. За свої заслуги був нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «За 10 років сумлінної служби».

17 травня 2024 року Олександр пішов із життя, залишивши по собі пам’ять як про відданого свого обов’язку воїна.

Світла пам’ять Герою…

Олександр Сергійович Сидорчук, 1988 року народження, навчався у Бердичівському політехнічному коледжі з 2004 по 2008 рік за спеціальністю “Обробка матеріалів на верстатах та автоматичних лініях”.

Присвятивши своє життя службі в Державній прикордонній службі України, Олександр Сергійович працював інспектором прикордонної служби вищої категорії. Він обіймав посаду начальника групи розвідки відділення управління прикордонної мінометної застави прикордонної комендатури швидкого реагування 105-го прикордонного загону ім. Князя Володимира Великого.

1 травня 2024 року, відбиваючи штурм ворога та прикриваючи вогнем побратимів, Олександр віддав своє життя за Україну в районі населеного пункту Красногорівка Донецької області.

Світла пам’ять Герою…

Денис Володимирович Василишин, випускник спеціальності “Металургія”, навчався в Бердичівському коледжі промисловості, економіки та права з 2006 до 2010 року.

На початку повномасштабного вторгнення він добровольцем приєднався до місцевої ТРО, а потім став частиною 47-ї окремої механізованої бригади, де виконував обов’язки механіка-водія механізованого батальйону. Свій останній бій Денис Володимирович прийняв 22 липня 2023 року в районі Роботиного, Запорізького напрямку.

ВІЧНА ТА СВІТЛА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ… 

 45-річний український воїн Олександр Ярмолович загинув 21 січня 2024 року в Покровському районі Донецької області. Він пішов добровольцем на фронт наступного дня після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Ще під час АТО Олександр Ярмолович навчався артилерійській справі на полігоні. За час війни він служив у декількох військових частинах, останньою з яких стала 110-та окрема механізована бригада імені генерал-хорунжого Марка Безручка. У цій бригаді Олександр Ярмолович обіймав посаду заступника командира бойової машини-навідника оператора. Його життя обірвалося внаслідок ракетного удару російських окупантів.

Олександр Петрович здобував освіту в коледжі з 1993-1997 років на спеціальності “Хімічне і нафтове машинобудування”.

Вічна та світла пам’ять Герою. 

Віталій Майсузенко, народився 03.09.1980 року, героїчно загинув 3 січня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донбасі.

З 1996 по 1999 рік Віталій навчався в Бердичівському машинобудівному коледжі за спеціальністю “Комерційна діяльність та товарознавство”. Під час повномасштабної агресії він був мобілізований на військову службу, де служив гранатометником у стрілецькому відділенні. Героя поховали у Луцьку. Висловлюємо щирі співчуття родині.

Вічна і світла пам’ять Герою…

Навчався в коледжі. Нікіта був студентом групи Л-36 спеціальності 136 “Металургія” з 2016 по 2018 роки.

Він був веселим, життєрадісним та енергійним хлопцем, завжди готовим прийти на допомогу. Він був хорошим другом для своїх одногрупників і завжди був готовий підтримати їх у будь-якій ситуації.

Водій батальйону охорони, загинув 13 листопада 2023 року на Донецькому напрямку.

Вічна пам’ять Герою!

Матвійчук Дмитро Сергійович, 1998 року народження, навчався в групі М-488 спеціальності «Хімічне і нафтове машинобудування» з 2013 по 2017 рік.

Викладачі пам’ятають його як веселого, життєрадісного та енергійного студента, який завжди був відповідальним і готовим допомогти іншим. Він також був гарним другом для своїх одногрупників.

Дмитро, почувши звістку про війну, повернувся з-за кордону та став на захист Батьківщини. Він був призваний на військову службу наприкінці листопада 2022 року. 13 вересня 2023 року, захищаючи Україну, він героїчно загинув на Донеччині поблизу населеного пункту Бахмут.

Вічна пам’ять Герою!

Микола народився у Бердичеві в 1998 році. Він навчався у 4-й та 1-й школах, а потім у Бердичівському коледжі промисловості, економіки та права на спеціальності “Розробка програмного забезпечення”. Після закінчення коледжу він вступив до Київського національного університету будівництва і архітектури.

У 2022 році, коли Росія вторглася в Україну, Микола вирішив внести свій внесок у захист своєї країни. Він пішов на війну добровольцем і був призначений головним сержантом-командиром гармати 1 артилерійського взводу 1 артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини А4350.

14 серпня 2023 року Микола героїчно загинув під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Роботине Запорізької області. Він підірвався на міні противника, виконуючи свій військовий обов’язок.

Микола був сміливим і самовідданим воїном, який віддав своє життя за свободу і незалежність України. Його пам’ять буде вічно жити в серцях його рідних і близьких, а також у серцях всіх українців.

Олександр народився у 1973 році в Бердичеві, Житомирської області. У 1988 році вступив до Бердичівського машинобудівного коледжу, де навчався на спеціальності “Ливарне виробництво чорних і кольорових металів і сплавів”. У 1992 році закінчив коледж і розпочав трудову діяльність. У 2022 році, після початку повномасштабної російської агресії проти України, був призваний на військову службу до лав Збройних Сил України.

Олександр був кулеметником механізованого батальйону 66-ї окремої механізованої бригади ім. Мстислава Хороброго. 22 липня 2023 року в районі населеного пункту Нововодяне Сватівського району Луганської області він отримав смертельні поранення під час артилерійського обстрілу з боку ворога.

Олександр був мужнім і відважним воїном, який самовіддано захищав свою країну. Він віддав своє життя за свободу і незалежність України.

Його пам’ять буде жити в наших серцях.

Вічна слава Герою!

Віталій Довбищук, 1996 року народження, мешканець селища Гришківці на Житомирщині, загинув 29 жовтня 2022 року поблизу населеного пункту Павлівка Донецької області.

Навчався у Бердичівському коледжі промисловості, економіки та права за спеціальністю «Ливарне виробництво чорних та кольорових металів і сплавів» у 2014-2016 роках.

Віталій був призваний до Збройних Сил України. Служив сержантом, командиром міномета механізованого батальйону. Загинув під час виконання бойового завдання.

Вічна пам’ять Герою!

Микола Бонтя, 19-річний захисник України, загинув під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Білогорівка Луганської області.

Уродженець селища Гришківці Бердичівського району, Микола служив на посаді гранатометника 2 відділення 2 аеромобільного взводу 1 аеромобільної роти 1 аеромобільного батальйону військової частини А 2120.

Микола був випускником Бердичівського фахового коледжу промисловості, економіки та права групи Ткт-460 спеціальності «Галузеве машинобудування».

Його загибель стала непоправною втратою для родини, друзів та односельців.

Микола загинув, захищаючи Україну від російських загарбників. Він віддав своє життя за свободу і незалежність нашої держави.

Його пам’ять буде жити в наших серцях.

Народився Володимир Брацук у Бердичеві. Навчався у четвертій школі. Здобувши середню освіту, вступив до Бердичівського машинобудівного коледжу на спеціальність «Ливарне виробництво чорних і кольорових металів». Потім була строкова, а трохи згодом – і контрактна служба у війську.

У 2003-2004 роках чоловік брав участь в українській миротворчій місії в Іраку. Повернувшись додому, працював охоронцем.

Із першого дня повномасштабного вторгнення був мобілізований до лав Збройних сил України. Із честю виконував свій військовий обов’язок, знищував російських окупантів, боронив суверенітет та територіальну цілісність Української Держави.

Загинув солдат Володимир Брацук на 41-му році життя, поблизу населеного пункту Берестове, що на Харківщині. Достойний син своєї Вітчизни, він до останнього подиху залишався вірним українському народові.

“27.03.2023 р. біля н.п. Берестове Куп’янського району Харківської області загинув 26-річний житель смт Гришківці, водій 2-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти в/ч А7305 ГАЛІЦЬКИЙ ВАДИМ ВАЛЕНТИНОВИЧ”, – повідомила у Фейсбук голова Гришковецької громади Ірена Лісова.

Вадим навчався у Бердичівському коледжі промисловості, економіки та права на заочному відділенні спеціальності «Галузеве машинобудування» в 2015-2021 рр.

Народився Ігор Стельмах у Бердичеві, закінчив сьому школу, випускник 1994 року Бердичівського машинобудівного коледжу спеціальності «Ливарне виробництво чорних і кольорових металів». Здобувши професію, у різний час працював на кількох місцевих підприємствах, зокрема, на Бердичівському машинобудівному заводі “Прогрес”. Останнім місцем роботи чоловіка була компанія Safe Glass Factory, повідомляють Новини Бердичева.

Ставши до лав українських захисників, Ігор Стельмах понад рік боронив Батьківщину зі зброєю у руках, давав гідну відсіч ворогові, був надійною опорою своїм побратимам. На війні і зустрів свій 48-ий День народження.

27 березня 2023 року солдат Ігор Стельмах геройськи загинув у бою з окупантами на Харківщині, поблизу населеного пункту Берестове.

Студент БФКПЕП III курсу групи Мзсі-373 заочного відділення спеціальності «Галузеве машинобудування».

Старший навідник самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини А 3091 помер 10 лютого 2023 року в одній з лікарень міста Дніпро від травм, отриманих напередодні під час виконання бойового завдання поблизу села Званівка Донецької області.

Оператор протитанкового комплексу «Стугна» 3 роти спеціального призначення військової частини А 4587 загинув 15 січня 2023 року поблизу населеного пункту Красна Гора Донецької області, отримавши поранення несумісні з життям в результаті танкового обстрілу з боку противника.

Студент заочного відділення спеціальності «Галузеве машинобудування» групи Тзсі-213. Ще літом 2021 року Назар прийшов до приймальної комісії коледжу з метою стати досвідченим спеціалістом в  обраній галузі, планував своє майбутнє мирне життя. Сьогодні він назавжди залишається прикладом мужності, самовідданості та патріотизму.

Сергій народився у Бердичеві.  Після закінчення 3-ї школи, у 2011 році вступив до Бердичівського фахового коледжу промисловості, економіки та права, на спеціальність Хімічне і нафтове машинобудування. За час навчання Сергій показав себе як працьовитий та сумлінний студент. Спокійний, врівноважений, вихований, чемний, таким запам’ятали його студенти та викладачі коледжу. По завершенні навчання у коледжі пішов здобувати вищу освіту у Вінницькій політехніці.

До того, як пішов до армії, встиг попрацювати інженером-конструктором на бердичівському «Прогресі». Відслужив, далі – знову «Прогрес», потім – заробітки в Угорщині, повернення до України і інженерська посада на заводі неподалік Мукачева. Там на Закарпатті Сергій і мешкав до початку війни.

Після початку повномасштабної агресії пішов добровольцем до військкомату. В останні дні лютого він був уже на передовій – у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. 06 грудня 2022 року 27-річний Сергій героїчно загинув у районі Соледару Донецької області.

Максим – бердичівлянин,  випускник нашого коледжу спеціальності «Ливарне виробництво чорних і кольорових металів» 2013 року. Одногрупники та викладачі коледжу пам’ятають його дипломатичність, коректність та  готовність допомогти.

Старший стрілець 3 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини А4080 загинув 2 грудня 2022 року виконуючи свій військовий обов’язок у місті Бахмут Донецької області.

Роман вступив до Бердичівського коледжу промисловості, економіки та права у 2013 році на спеціальність «Хімічне і нафтове машинобудування. Веселий, життєлюбний, товариський, завжди привітний і оптимістичний, саме таким запам’ятали  його студенти та викладачі коледжу.

Проходив військову службу за контрактом, командир самохідного артилерійського дивізіону, військової частини А3091. Загинув  11 листопада 2022 року поблизу населеного пункту Чаплине Дніпропетровської області.

Народився Богдан у Бердичеві в 1998 році. У 2014-му вступив до нашого коледжу на спеціальність «Економіка підприємства». Спокійний та врівноважений, міг завжди відстояти свою позицію, таким запам’ятали його викладачі та студенти коледжу.

Початок війни Богдан Цибульський зустрів у Львові. Одразу повернувся додому й вирушив до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Був призваний на військову службу 7 квітня 2022 року. Після проходження навчання став солдатом 92-ї ОМБр імені кошового отамана Івана Сірка. Навідник 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини А 0501.

Героїчно загинув 3 листопада 2022 року поблизу населеного пункту Андріївка Сватівського району Луганської області.

Випускник 2011 року спеціальності «Фізична культура і спорт». Сергій проходив військову службу на посаді водія в легендарній 95-й бригаді.

Героїчно загинув 02 вересня 2022 року поблизу села Сухий Ставок Херсонської області.

Народився 13 жовтня 1994 року в смт Бродецьке. Навчався в Бродецькій СЗШ І-III ступенів. У 2009 році закінчив 9 класів і поступив в Бердичівський машинобудівний коледж на спеціальність «Розробка програмного забезпечення». Після закінчення коледжу навчався в Тернопільському національному економічному університеті за спеціальністю «Програмування». У 2015 році вступив до лав Національної Гвардії України. На наступний день повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України одружився з коханою Вікторією. 26 лютого вступив в ряди добровольців.

Загинув у віці 27 років.

1988 року народження. Був мобілізований, військову службу проходив на посаді кухаря їдальні взводу матеріально-технічного забезпечення 2 стрілецького батальйону військової частини А0536.

Героїчно загинув у бою 6 серпня 2022 року поблизу населеного пункту Вугледар Донецької області, виявивши мужність, стійкість та вірність військовій присязі.

Ярослав закінчив  коледж  у 2018 році за спеціальністю «Хімічне і нафтове машинобудування». Після закінчення коледжу Ярослав вступив на навчання в Національний університет харчових технологій і здобув фах інженера з ремонту медичного обладнання. Надалі працював на ПрАТ «Фармацевтична фірма «Дарниця». Восени 2020 року був призваний на строкову службу до лав збройних сил України. У лютому 2021 року свідомо укладає строковий контракт в 79-й десантно-штурмовій бригаді міста Миколаїв, в складі якої він встав на захист суверенітету української держави.

Загинув 25 травня 2022 року, виконуючи поставлені бойові завдання поблизу населеного пункту Лиман Донецької області. Йому було всього 23 роки.

Народився 26 червня 1994 року у місті Новоград-Волинський. Випускник 2014 року спеціальності «Ливарне виробництво чорних та кольорових металів». Володимир проходив військову службу на посаді гранатометника батальйону спеціального призначення.

Героїчно загинув 12 травня 2022 року у районі населеного пункту Новгород-Сіверський (Чернігівська область).

Народився 09 травня 1992 року в місті Свердловську, Луганської області. 101 Окрема бригада охорони генеральського штабу Збройних Сил України. Молодший сержант – командир другого відділення першого взводу. Навчався в коледжі в групі Л-23 з 2008 по 2012 рік.

Загинув 07 лютого 2015 року в місті Дебальцеве Донецької області під час виконання бойового завдання. Похований в селі В. Коровинці, Чуднівського району.

Народився 18 вересня 1992 року в м. Козятин, Вінницької області.

Загинув 01 вересня 2014 року отримавши смертельне поранення правого стегна з пошкодженням артерії, в наслідок якого і наступила смерть, під час бою поблизу м. Комсомольське, що за 20 кілометрів від Іловайська. Вадим встиг попередити командира про наближення колони, наші бійці були готові до оборони своїх позицій.

Народився 6 серпня 1966 року в м. Бердичів Житомирської області. В сім’ї робітників. Мати – швачка, батько – стригаль (шкіроб’єднання ім. Ілліча) Мешкав за адресою Свердлова. Відвідував Бердичівський дитячий садок № 20. Навчався в Бердичівській Середній школі. Навчався з оцінками  добре/відмінно. У вільний час від навчання: відвідував гурток народних танців у Палаці Піонерів; навчався грі на баяні; полюбляв читати, малювати. Закінчив школу в 1981 році (8 класів). Вступив до Бердичівського машинобудівного технікуму на спеціальність «технік-технолог».  В групі мав багато друзів з якими спілкувався тривалий час після закінчення технікуму. У вільний час вчився грати на гітарі. Технікум закінчив у 1985 році. Далі в його житті була армія. Строкову службу проходив у м. Одеса. Працював у звані прапорщика.  У 1990 році одружився, а в 1992 році в його новоствореній сім’ї з’явилася  донечка Анастасія.

Під час служби отримував численні нагороди.

Коли довелося захищати континентальну Україну після анексії Криму, Віктор не вагаючись виявив бажання увійти до складу підрозділу, що перекривав Чонгар.

Згодом так само, не вагаючись, вирішив не залишати мотоманеврову групу, у складі якої відправився на Схід боронити українсько-російський кордон. Він беріг не тільки свою країну, він беріг і свою сім`ю. Відправився з Чонгару в саме “пекло” – пропускний пункт Довжанський.

Коли стан справ сепаратистів погіршився, вони спробували влаштувати українським військовим блокаду. І в них це вийшло, бо допомогу їм надала російська сторона. Були дні, коли з-за кордону, із сусідньої держави, обстріл з «градів» по українських захисниках тривав 4 години… Росія не тільки обстрілювала позиції наших бійців, а й застосовувала психологічні методи тиску. Наприклад, після чергового чотиригодинного обстрілу на російському пункті пропуску раптом відчинилися ворота. Але жоден з українських солдатів у них не зайшов. 7 серпня стало відомо, що в результаті 3-денних   жорстких боїв  оточене  в районі  Краснопартизанська, Должанського, Дьякова групування українських військ в більш тисячу бійців виконали успішний прорив з “котла” та вийшли на з’єднання  з головними силами українських військ. Військові були в оточенні під «Градами» 22 дні.
Але не без врат. Уже при виході з оточення, Віктора догнали декілька осколків. Допомогу лікар та колеги надали, проте рани були несумісними з життям… Віктор помер буквально на руках у бойових товаришів 06 серпня 2014 року. Місце смерті: Донецька область антрацитівський район поблизу смт. Нижній Нагольчик.
Причина смерті: Гостра крововтрата. Проникаючі осколкові поранення. Ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків.

6-го серпня обірвалося життя чудового батька, брата, гарного друга та відданого своїй справі військового – Віктора Діхтієвського. У цей день йому виповнилося лише 48 років. «Виктор был настоящим пограничником, еще советской закалки, — розповідає бойовий товариш Леонід, — И на Чонгаре мы с ним были, и из-под Должанського выходили… Но увы. Его раны, полученные при выходе, были несовместимы с жизнью. Нельзя сказать, что кто-то кого-то бросил или не оказал необходимую помощь. Просто война. Он умер как настоящий воин. И как настоящий воин служил – всегда был примером для молодых, ведь основная часть личного состава нам в сыновья годится. На таких, как он, – все и держится…»
Діхтієвського любили. Від рядового до генерала. Насамперед – за надійність. Усе що належить по службі робив так, що на нього рівнялися не лише молодші, а і його ровесники. Міг серед ночі піднятися і стрімголов помчатися на допомогу другові.

У героя-прикордонника залишилася донька.
Похований в місті Одеса на Таїровському кладовищі.

Указом Президента України П.Порошенко від 14 серпня 2014 року  Діхтієвського Віктора Миколайовича (посмертно) нагороджено Орденом за мужність  3-го ступеня.

Народився 16 серпня 1986 року в м. Бердичеві, Житомирської області.

Загинув 31 липня 2014 року у Шахтарському районі Донецької області під час обстрілу неподалік кургану Савур-Могила. Роман Абрамов не дожив трохи більш як два тижні до свого 28-го Дня народження. Поховали Героя на міському цвинтарі по вулиці Войкова. В нього залишились дружина двоє синів 2011 р.н. та 2013 р.н.